Бог визначив роль і місце церкви в суспільстві.
Гру 29, 00:27
По матеріалам Круглого столу "Церква і політика"
Для мене велика честь бути тут і сказати те, що є в моєму серці. Перш за все я хочу сказати, що ті поняття, які сьогодні звучали тут з вуст усіх: суспільство, соціум, держава, церква, релігія, організації, законодавство, політика, - мають одного суб'єкта. І слава Богу, що ми почали до цього підходити, біля цього розмовляти і міркувати. Це - людина, людина, яка створена Богом для Своєї слави, вільного і гідного життя. І ця людина, незалежно від свого світогляду, не може і не буде підкорятися штучним законам і тим обмеженням, якими б вони не були, якщо вони не відповідають суті цієї людини.
Тому я вважаю, що існуючий сьогодні Закон, прийнятий ще в 1991 році, законодавчо закріпив "статус кво" існуючого тоді в суспільстві духовного простору і духовної ідеології. Докорінні зміни, які сьогодні відбулися у суспільній свідомості людини, у державі, у суспільстві, безумовно, потребують докорінних революційних змін. Тому існуюче законодавство (я починаю з головного Закону - з Конституції України і існуючого Закону про свободу совісті та релігійні організації) повинні бути приведені до того, як вони стикуються із Законом Божим, з Біблією. Бо ми, як віруючі люди, як представники церков, повинні говорити перш за все про це. І я дуже вдячний, що пастор Леонід Падун має ось тут на столі Слово Боже - Біблію, і він під час свого виступу посилався на нього. Саме тому я вірю, що якщо ми хочемо щось зробити на благо людей, а я вірю, що дійсно ця мета нас тут зібрала разом, і це є метою держави, то ми повинні знати, що тим одним, що дав Господь для блага людей, є Слово Боже.
Вважаю і вірю, що цей діалог пройде не для звітності, а буде мати якусь практичну реалізацію. Що я маю тут на увазі: перш за все - зміну законодавства. У чому воно полягає.
1) Якщо ми говоримо про суб'єктів, перш за все "державу" і "церкву", то ми повинні розуміти, хто вони є. Для мене, як і кожної віруючої людини (я в це вірю), немає питання, що таке "держава". Бо якою б вона не була, навіть тоталітарною, віруючі люди моляться і благословляють і державу і людей у структурах влади.
Але сьогодні немає такого юридичного поняття як "церква". На мій погляд, це повинно бути зроблено. І законодавчі і виконавчі органи, юристи і навіть представники церкви повинні взяти участь у цьому процесі, щоб всі розуміли - і держава, і суспільство, і віруючі люди, і, навіть, Бог, якщо хочете - розуміли з ким і з чим вони мають справи і стосунки. Це - перше. Моя пропозиція полягає в тому, щоб науковці разом з юристами виписали зрозумілі поняття цих відносин. Бо держава повинна розуміти, що церква - це не громадська організація, в якій розмовляють про Бога і читають Біблію, і не така ж організація, як, скажімо, профспілки і т.п. Господь дав призначення церкві: вона - світло, сіль, стовп утвердження істини. І, до речі, вона не чиясь. Вона - Господня, вона - Церква Ісуса Христа. Вона повинна мати свій статус і повинна відповідати тому, як саме Слово Боже каже про неї.
Тому перша пропозиція така. Стаття 35 Конституції каже: "Церква і релігійні організації*". Тобто існує два окремі поняття - "церква" і "релігійні організації*". Вона каже про них як про окремих двох суб'єктів. У Законі про свободу совісті і релігійні організації до 5-6 статті ці слова існують разом. Із сьомої навіть немає згадки такого слова як "церква". Тому стає питання: з ким чи з чим розмовляє держава? Слово Боже каже, що кожне слово має значення. Давайте ми дамо поняття цим словам і відтак будемо знати, хто з ким і які має відносини.
Треба погодитися з тим, що суспільство вже змінилося, а тому не слід «заарештовувати» якісь питання, а треба докорінно їх вирішувати. Роль і місце церкви у суспільстві та на Землі визначено Богом. Саме тому держава, яка не розуміє це, і держава, котра відокремлює церкву від себе, приречена на банкрутство. Це -історія. І це слід мати на увазі.
2) Політика і церква. Треба повернутися до розуміння самого слова "політика". Мені іноді здається, що кожен розуміє це по-своєму. "Політикос" - це є мистецтво керувати державою, діяльністю суспільних партій, рухів, класів, визначених їх інтересами і цілями, а також діяльністю державних органів влади, спираючись на економічні потреби держави і суспільства. Це не те, що хтось якось каже. Це є те, що воно є. Саме тому "політикос" - це те, що ми бачимо, що відбувається з людиною від часу, коли вона народжується, і до того часу, коли вона вмирає. І все це - політика. Тому мені не зовсім зрозуміло, коли кажуть: "нас втягнули в політику", "ми не були в політиці". Шановні, ми всі - політики. Дитина народжена - вона вже є об'єктом політики. Питання стоїть в тому, хто ж є суб'єкти політики. Це навіть не те, хто це робить, а те, як це роблять. Бо це - мистецтво. А словники кажуть, що мистецтво - це будь-яка практична діяльність із системою прийомів і методів. Саме тому, коли кажуть, що людина у суспільстві може бути об'єктом чи суб'єктом політики, а та ж сама людина, громадянин, об'єднана в релігійні організації, вже не може об'єктом або суб'єктом політики, то це, погодьтесь, є нонсенс. Реальність процесів президентських перегонів продемонструвала це. Людина є основою релігійних організацій в церкві і суспільства. Тому не бачити цього - це бути сліпими.
До речі, хочу тут зауважити, що коли церкви чи віруючі люди беруть участь у політичних процесах, то вони не беруть участь в них по своїй волі. Що я маю при цьому на увазі? Згадувані тут християнські партії, які брали участь у політичних процесах, не народжувалися в релігійних громадах і організаціях. їх створювали певні люди, певні кола з грошима для того, щоб навернути на свій бік зрештою віруючий електорат. Це - люди, котрі називаються політтехнологами. І сьогодні це подеколи спрацьовує. Тому я погоджуюся з тим, що держава сьогодні повинна мати відповідальність і спитати з тих людей, які це робили. Я вірю, що настав час, коли віруючі люди в нашому суспільстві розуміють, що свою політичну активність, свій політичний інтерес, які вони мають, вони повинні вирішувати самі. Бо йде процес народження організованої праведності у суспільстві як альтернативи організованому беззаконню, яке ми сьогодні бачимо. І ця сила, я вірю, скоро з'явиться на політичному бомонді і заявить про себе.
Я не розумію такого поняття як "відокремлення церкви від держави". Що людину віруючу, що має совість, прагне до правди держава не хоче бачити її в органах влади? Не вірю. А якщо так, то це - також нонсенс. Це - нонсенс антиконституційний, бо кожна людина має право обирати, бути обраною і бути суб'єктом політики.
У Конституції є 15 стаття, яка гарантує політичну та ідеологічну багатоманітність. Чому я про це говорю? Бо релігія, релігійні погляди - це ідеологія ("ейдос" та "логос"). І у церкви Божої, у християнської релігії є ідеологія - ідеологія любові, добра, толерантності, милосердя, терпіння, моральності. Це - цінності. А яка сьогодні ідеологія в держави? Атеїзм? Гуманізм? Я думаю, що час уже підраховувати надбання цієї ідеології: СНІД, беззаконня, безладдя.
Давайте порівняємо сьогодні, яка у кого ідеологія. Саме тому церква має право, як і кожний громадянин, розповсюджувати свою ідеологію. Це треба також відобразити у законодавстві.
Я вірю, що якщо ми не будемо належно розуміти оці відносини і поняття щодо церкви, то ми будемо приречені дати їй у суспільстві неправильне місце. І це буде проблемою. Для мене не існує сьогодні такої проблеми. Я, як віруючий громадянин і просто як громадянин, маю позицію, кажу про неї, реалізую її у політичному, соціальному та інших якихось аспектах. Тому вважаю зовсім штучною і надуманою проблему "церкви і суспільства". Хочу ще раз сказати: церква - це люди. Це - не люди, одягнені у щось. Якщо людина має любов, вона відкриває вуста і це чує. Якщо людина має любов, тобто Христа в серці, то її видно і вона діє згідно Христа у своєму серці. Тому я знаю, що сьогодні Україна має історичний шанс для того, щоб змінити підходи до цього: і законодавчо, й ідеологічно. І все це повинне бути реалізоване в законодавстві.
Володимир Єрьоменко.
Намагаючись зупинити кризу, врівноважити суспільство і економіку, сформулювати нові орієнтири розвитку сучасна світова спільнота все частіше звертається до пошуку непорушних основ життя на землі, йде ретельний аналіз минулого історичного досвіду, цінностей, моделей впливу на економіку і усвідомлення дійсності.
Общественно- политические процессы, протекающие в обществе и противостояние, возникшее между ветвями органов государственной власти, привели общество к расколу на Восток и Запад. Пороки органов и ветвей власти всех её уровней, а также правителей достигли такой степени, что они не в состоянии гарантировать безопасность общественно-государственного строя, нравственных устоев.
Прошло полгода с момента выхода в свет моей аналитической записки, с которой Вы, я надеюсь, имели возможность ознакомиться. В ней я попытался проанализировать происходящие в Украине общественно-политические процессы и поделиться своим видением и прогнозами развития событий в стране, в период подготовки к внеочередным парламентским выборам.
Неупереджений аналіз суспільно-політичних процесів в Україні, а надто останніх кількох років, переконливо свідчить про початок народження суттєво нового соціоутворення.
Презентация концепции "Праведности",
Да, Вы правы в том,что государство подымется из руин и исцелится,только совместно с церквой.Беззаконие(грех)разрушает,обворовывает и уничтожает человека, как личность и опщество в целом.То что Вы начали в Украине, это по истине сильно! Беззаконие сильная система,но то семя,которое вложыл в Вас Господь,Оно разрушыт всякую систему.Беззаконие разрушает,а праведность созидает.Молюсь о том, чтобы Вы ишли в переди,как Иисус Навин и не страшылись,были тверды и мужествены во всём доверяя Богу.Благодать Бога Отца и Господа нашего Иисуса Христа с Вами.Аминь.
--------------------