13 Жовтень 2009, 15:27

Не може бути у торбі твоїй подвійної гирі, більшої і меншої. У домі твоєму не може бути подвійної міри, більшої і меншої.
Гиря у тебе має бути досконала, і міра в тебе має бути досконала, щоби продовжилися дні твої на землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі.
П.Зак. 25,13-15
Намагаючись зупинити кризу, врівноважити суспільство і економіку, сформулювати нові орієнтири розвитку сучасна світова спільнота все частіше звертається до пошуку непорушних основ життя на землі, йде ретельний аналіз минулого історичного досвіду, цінностей, моделей впливу на економіку і усвідомлення дійсності.
Світ стоїть перед реальністю: треба переходити на нові регулятори, які мають носити міжнародний, глобальний і енергетичний характер. У їх основу необхідно закладати нові параметри і стандарти ліквідності. Система мусить бути прив’язана до об’єктивного світу. На межі інфраструктурного і технологічного розвитку, питання обмежених природних ресурсів мають відбитися в новій політиці енергетичної безпеки світового ринку. Без цього далі рухатися просто неможливо.
Економічна наука, як і весь світ переживає сьогодні переоцінку цінностей. Останнім часом економіка здебільшого рухалась шляхом нігілізму, ігнорування природних економічних законів на користь надуманих і цілеспрямованих штучних регуляторів. І насамперед – це ігнорування закону збереження енергії. Багато хто з авторитетних економістів навіть посміювались над законом вартості, зосереджуючись на законах скритого силового переділу ринку. Як наслідок – суспільство і економіка занадто віддалились від істини (закону і рівноваги).
Закони економіки мають об’єктивний характер, бо вони покликані відображати об’єктивні і реальні закони обміну енергії (матерії) в суспільстві. Саме це сьогодні примушує зрозуміти сучасна економічна криза.
Намагаючись відійти від всього спотвореного і спекулятивного, віртуального і заангажованого (болота), суспільство все більше звертає увагу на ту економічну науку, яка б могла повернути світ до реалій (твердого ґрунту) і еквівалентного товарообміну, як основи стабільності і енергобезпеки у світі обмежених ресурсів.
Сьогодні Європа переживає бум попиту і популярності праць К.Маркса. В чому цінність і актуальність цього науковця і мислителя.
Головні переваги К.Маркса є в тому, що свої політичні і соціальні висновки він робив ґрунтуючись на економічних аргументах, проводячи послідовний і ретельний аналіз економічного базису суспільства, вивчаючи структурні дрібниці реальної економіки. Недаремно його теорія названа науковим комунізмом.
В якості наукової основи своїх досліджень Маркс покладає теорію вартості і закон вартості в цінах, який він робить фундаментальним положенням при дослідженнях рівноваги і еквівалентного обміну в економіці. За-своєю суттю цей закон намагається втілити об’єктивний закон всесвіту - закон збереження і перетворення енергії.
Маркса більше цікавлять структурні компоненти цін (пропорції), ніж загальні величини. Його більше вабить не сам «пиріг», а процес його створення і розподілу. Саме там, у «інтимному» аналізі ціноутворюючих пропорцій він знаходить таємницю економіки - додану вартість і неоплачений труд.
До Маркса існувала теза: гроші породжують нові гроші. Вважалося, що капітал сам себе породжує. І лише ретельний аналіз процесів виробництва і обміну дозволи цьому науковцеві зробити фундаментальне відкриття: тільки праця людини породжує новий капітал (нову енергію). Без людини найсучасніша техніка перетворюється в звичайний металобрухт.
Той факт, що продукт виробляється для суспільного споживання, а приватна капіталістична форма привласнення результатів праці (доданої вартості) обмежує попит, спонукає до агресії на зовнішніх ринках, обмежує розвиток продуктивних сил він робить відправним пунктом аналізу економічних і політичних криз.
Саме такий кут аналітичного зору є необхідним сьогодні, коли треба відійти від усього віртуального, знайти вірні причини захворювань сучасної економіки і перейти до побудови більш врівноважених економічних процесів і стосунків.
На деякий час надбання цього видатного науковця ігнорувалися, бо вони були незручними і змушували замислитися над тим куди йде світ у свої економічній розбещеності. І лише відчувши катастрофічність сучасної, домінуючої в світі, економічної моделі господарювання, почали приглядатися до того, що напророчив К.Маркс.
А напророчив він капіталістичній системі сучасного ринку – перманентні кризи і революції (хвороби).
Правда про брудний та нечесний капітал. У своїй праці «Капітал» К.Маркс виводить просту і зрозумілу формулу перетворення енергії (різноманітних ресурсів) в суспільстві через капітал (тобто грошовий еквівалент):   (фор. 1).
Формула 1 символічно уявляє собою «трансформатор», в якому похідна енергія (стартовий капітал)   проходячи через технологічну матрицю товарного виробництва  в процесі трудових виробничих відносин перетворюється (трансформується) в новий вид енергії, або нову її якість, де - помножений капітал.
Здається все дуже просто, так функціонує фабрика хлорофілу в зеленому листі, так працює м’яза живого організму і жива клітина, так само здійснюються усі хімічні і фізичні перетворення енергії у природі.
Так повинна працювати і Економіка, з тією лише різницею, що на вході і на виході виробничого трансформатору повинен знаходитись не абстрактний капітал, який привласнюється капіталістом, а людина і її енергетичні потреби.
Проте, капітал в виробничій сфері і товарно-грошових відносинах веде себе загадково і неадекватно, маніпулює цінами і ціноутворюючими пропорціями, і таким чином створює на ринках нееквівалентний обмін енергією. При цьому він брутально ігнорує і порушує закон вартості відкритий тим же К.Марксом.
Закон вартості стверджує, що корисна споживча вартість товарів, робот (послуг) створюється в наслідок живої, або матеріалізованої (минулої) праці людини; додана вартість всіх споживчих благ створюється людиною в процесі виробництва (перетворення). А еквівалентний (врівноважений) товарообмін в суспільстві має базуватися на врахуванні суспільно-необхідних середніх (галузевих) трудових витратах, які мали місце в процесі створення корисної споживчої вартості. Тобто ринкова вартість грошей, товарів, послуг повинна бути забезпечена працею, як загальним знаменником обміну на ринку.
Саме працю людини Маркс закликає ставити у главу кута економіки суспільства, як фундамент еквівалентного товарообміну. Це дозволяє Економіці утримуватись від неврівноваженості, перекосів, віртуальності, криз і абстрактних спотворених цінностей і потреб.
Всім відомо, що земні ресурси: ліс, воду, корисні копалини (нафта, вугілля, газ…), повітря, землю і ін. природні ресурси створив Бог, і дав це людині даром (natural capital). І лише витрати праці спрямовані на використання цих ресурсів на різних етапах створюють додану вартість, яку і вимірюють (ототожнюють) у грошовому еквіваленті.
Ще на початку товарного виробництва обсяг грошей повинен був базуватися на обсязі вироблених у суспільстві товарів, саме це було запорукою рівноваги і ринкової справедливості. Коли від цього відступили і почали творити віртуальні гроші і віртуальну економіку, прийшов і гріх і різноманітні економічні хвороби.
Гроші (капітал) в формулі 1 виконують на ринку функцію умовної (прирівнюваної) енергії. Аналогічно, всі категорії вартості, ціна товару і ціноутворюючі пропорції, за своїм змістом мають і несуть енергетичні компоненти, які потребують дефініцій (визначень).
Наприклад. Ціна товару – це міра корисної енергії, яку несе товар споживачу, через ринок. Вартість – загальна міра упакованої в товарі енергії, що була витрачена на його виготовлення і що є корисною для споживання.
Саме цю категорію (вартість) К. Маркс розвиває у своїй теорії вартості, Він диференціює на такі її види.
Субстатну вартість всіх енергетичних витрат в процесі виробництва товарів.
Споживчу вартість, яка визначає питому вагу корисної енергії, що здібна задовольнити життєві (дані від Бога) потреби людини. Ця вартість виявляється об’єктивно, а не тільки через попит і пропозицію на ринку, що нав’язує світові капітал.
Мінову вартість (або енергію в обміні) на ринку, що фактично залежить від виду конкретного ринку, ступеня його організації (якісних структурних показників) і типу носіїв енергії (валюти). Валюта (гроші) в цьому випадку виконую функцію транспортувальника енергії в межах певного геополітичного простору і в певний строк.
Саме мінова вартість товару, яка формується з врахуванням усіх ринкових регуляторів, енергетичних бар’єрів входу-виходу на ринки, диференціалів конкретного ринку (структурних технологічних і фінансових відношень), дозволяє капіталу найбільше маніпулювати ціноутворюючими пропорціями і нав’язувати споживачу через ринок нееквівалентний енергетичний обмін (тобто - паразитувати), тим самим порушуючи об’єктивний закон збереження енергії.
Дуже часто спотворюється і споживча вартість шляхом нав’язування суспільству неприродних (не від Бога) потреб і неправдивих цілей витрат енергії (ідолів), що не мають нічого спільного з загальнолюдськими життєвими цінностями.
Це і є однією з компонент мерзоти, що веде світ до енергетичної кризи. Наприклад, цілий завод може цілий рік працювати для отримання прибутку для того, щоб його власник придбав одного футболіста у свій клуб за 10-12 млн дол. Тільки за один свій концерт сучасна поп-зірка може відсисати енергію, що дорівнює місячній заробітній платні середнього промислового виробництва.
Величезне відсмоктування енергії відбувається у сферу наркобізнесу, ігрового бізнесу, сексбізнесу, ВПК і т.п., що неминуче провокує інфляцію і фінансові кризи (падіння).
Поляризація суспільства, розділення його на багатих і бідних, все більше наростає. І ми бачимо, що у наслідок порушення нормального обміну 1/3 населення Земної кулі голодує, а ще 1/3 не має збалансованого харчування. В той час, як на іншому полюсі, який перенасичений енергією (у грошовому еквіваленті), йде розкладання і гниття: витрата ресурсів на помилкові і розбещені цілі.
Фальсифікації і підміни накладаються на завдання і цілі економіки, створюють економічні диспропорції і наводять до спотвореного зростання цін. Іншими словами, гріх коштує великих грошей, і його треба комусь оплачувати (погашати). Це тягар, як правило, лягає завжди на плечі споживача.
Відзначимо, що практика показує: лише у 15-20% випадках зростання цін задіяні економічні передумови, а в 80% випадків - ціни диктуються.
Споживач повинен знати, що в капіталістичному світі капітал воює за допомогою цін (Об. 6,5), і всяке, в т.ч. і ланцюгове підвищення цін – це війна (протиборство) із споживачем, оскільки «сім'я змія» завжди жалитиме людину в його п'яту: земні потреби (Бут. 3,15). З часом економічні і інформаційні війни, що перекручують істину, приведуть до влади антихриста (2 Сол. 2,3-8).
Проте, не одна з очевидних причин фінансової кризи не може зрівнятися з інтимною таємницею цінових маніпуляцій і блуду, що відбуваються з ціноутворюючими пропорціями, які призводять до порушення мінової вартості товару на ринку, стимулюють зростання цін і нееквівалентний обмін енергією. Це найбільший енергетичний вир, що затягує суспільство у нескінченну інфляцію і фінансову кризу.
Де собака заритий? У своєму «Капіталі» К.Маркс вірно відшукував (розкопав) порочність капіталу в маніпуляції ціноутворюючими пропорціями. Свою формулу ціни товару він сформулював просто і зрозуміло (формула 2):
,
де  Pt- ціна товару;  c- частина ціни, що сформована за рахунок постійного капіталу;   v- змінний капітал у сфері виробництва товару;   m- додана вартість, що формує приріст капіталу   у формулі 1.
Сучасний ринковий капітал вгледів можливості фальсифікувати (через подвійну бухгалтерію) і маніпулювати основними ціноутворюючими пропорціями, що входять у формулу 2, порушуючи тим самим закон вартості і загострюючи головне протиріччя між суспільним характером товарного виробництва і приватно капіталістичною формою привласнення його результатів.
Результат виробництва – це і є упакована в товарі енергія. За Марксом, суспільний характер праці (виробництва) повинен зумовлювати «незалежне життя» товару на ринку. Таким чином, товар на ринку виступає у якості суспільного продукту, тобто продукту, основною метою якого є якісне задоволення потреб споживачів (суспільства), а не максимізація прибутку. Цю функцію товару сучасний бізнес відібрав і довів до абсурду і свавілля (беззаконня). Особливо це стосується необґрунтованого зростання цін на енергоносії які є основними мультиплікаторами ринку, фальсифікації реальної вартості життя і соціальних стандартів.
Як наслідок, в супереч з теорією вартості і саморегуляції ринку (через попит та пропозицію), усі закони і ринкові регулятори олігархи узяли на себе (під себе), тобто узяли на себе функцію регулювання, насаджуючи жорсткий диктат цін і спланований нееквівалентний обмін.
Закон вартості хитро підмінили різноманітними штучними регуляторами, бар’єрами входу-виходу, угодами на кшталт СОТ, усілякими митами і т.п., підносячи їх як ринкову демократію.
Наприклад, закон вартості підмінили законом попиту і пропозиції (тобто стабільне замінили на нестабільне), вільний перелив капіталу підмінили на контрольовані інвестиційні проекти і т.п.
В підсумку майже всі сучасні ринки монополізовані і глобалізовані інтересами крупного капіталу. На цих ринках, як правило, вже давно не працюють природні ринкові регулятори: закон вартості, закон конкуренції, закон попиту і пропозиції, закон переливу капіталу і ін. Ці регулятори замінені на штучні, керовані, ті, що приносять капіталу за рахунок нееквівалентного товарообміну надприбутки (лихву) і стабільне ожебрачення трудящого люду.
Важливим для розуміння є і те, що виробничі перетворення у ланцюзі не є моделлю Perpetuum Mobile. Не можуть гроші завжди породжувати нові гроші (енергію). Бо цей факт іде усупереч всесвітньому законну збереження енергії. І якщо гроші ототожнювати з еквівалентом енергій видимого світу, то такі перетворення мають завжди посилатись на приховані джерела цієї енергії, якими в нашому віці є людська праця і природні ресурси. Саме недоплачена заробітна платня і «варварське» використання природних ресурсів до певного часу дозволяє утворювати міф про вічний двигун економіки і необмежену максимізацію прибутків. І лише в окремих випадках інтелектуальна праця, і використання розумних технологій розпорядження природними ресурсами коректують ці тенденції.
Насправді, в дійсності дуже часто прибутки одних (більш озброєних) підприємств супроводжуються збитками і банкрутствами інших (менших за масою і менш озброєних). Такі собі звірині закони сучасних ринкових відносин: усіх гризи, щоб не лежати у грязі, де травоїдність не заохочується.
Висновки (тези). Треба зауважити, що функціонально ціна – це економічний метр, мірило всіх економічних пропорцій закладених в товарі. Уявимо, що ми будуємо величезний будинок, і у кожного працівника свій відмінний від інших працівників метр (своя правда). Що доброго можуть вони побудувати разом? Нове вавилонське стовпотворіння, або новий капіталізм з «подвійним дном»?.
Поки ми бачимо величезну тіньову, віртуальну і спекулятивну економіку, корупцію, беззаконня і море брехні. Брехня стала формулою життя, коли думають одне, говорять інше, а роблять третє.
Беззаконня – це не лише правовий нігілізм і зростання криміналу, але і економічне беззаконня, що реалізовується через зростання і неконтрольований диктат цін.
Неконтрольована тіньова і спекулятивна економіка породжує не лише руйнівну, недобросовісну конкуренцію, але і веде до фальсифікації всіх компонентів ціни. В наслідок спостерігається ланцюгова реакція спотворень основних економічних пропорцій, маніпуляції енергетичними ресурсами, грошовими потоками, бюджетами і ін. У результаті весь світ, або вся країна занурюється в пітьму.
Тіньова економіка це не підпільні заводи і фабрики. Це, перш за все, фальсифікована економіка з «подвійною бухгалтерією» при кризі всіх систем контролю і регулювання в економіці (ринку) і державі.
Прикриваючись демагогією і демократією (тобто народом), сучасний ринковий імперіалізм призводить до порушення нормального енергетичного обміну в суспільстві, порушенню закону збереження енергії. Порушення правильного обміну - це початок всіх хвороб (Мф. 24,8). Не даремно імперіалізм названий таким, що загниває, вмираючим, кануном революцій.
Навіть економічну науку неофіційно перепрофілювали у відділ пропаганди і фальсифікацій сучасного ринкового імперіалізму. Проте, як його не припудрюй, відомо, що головним генератором всіх дисгармоній в економіці і політиці є основне протиріччя капіталізму: суспільний характер праці і приватно капіталістична форма його привласнення, невірна, антисоціальна модель суспільства. Це, призводить до порушення нормального обміну в суспільстві, дисгармонії всіх пропорцій, мір і цін в економіці.
Праця носить суспільний характер. Тільки соціалізована економіка зараз може опинитися на плаву. За рахунок того, що мобілізується всі сили і засоби суспільства. Тобто можна підключити усі соціальні важелі Підґрунтям соціалізації є справедливе і раціональне використання національних багатств і енергетичних ресурсів. Енергія матеріального світу (виробництва) повинна обслуговувати людину, а не абстрактні інтереси, макроекономічні показники, дуті статистичні дані тощо. У цьому контексті доцільно ретельно вивчати досвід скандинавських країн, що підійшли до проблеми побудови соціалізованого суспільства і його економіки більш виважено і еволюційно (Швеція, Фінляндія, Данія і ін.). Соціалізм, як влада соціуму, що гарантує людині права на повноцінне життя, свободу і цінність особистості знайшов своє часткове відображення в гібридних моделях соціалізованого капіталізму скандинавського світу, про які багато в чому можна сказати: і вівці цілі, і вовки ситі. На цей час ці країни, їх суспільство і економіки, система людських і загально державних цінностей (принципів) є найбільш врівноваженими. Саме ці країни, їх соціальні стандарти, ринкові інститути, регуляторні заходи можуть розглядатися як найбільш життєздатними.

Чернявський С.М., інвестиційний аналітик
Чернявський М.М., аналітик з політекономії

  Економіка - це війна пропорцій.

Намагаючись зупинити кризу, врівноважити суспільство і економіку, сформулювати нові орієнтири розвитку сучасна світова спільнота все частіше звертається до пошуку непорушних основ життя на землі, йде ретельний аналіз минулого історичного досвіду, цінностей, моделей впливу на економіку і усвідомлення дійсності.