13 Жовтень 2009, 14:24

Війна (зіткнення) – це продовження політики,
що здійснюється лише іншими засобами.
Карл фон Клаузевіц
Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти.
Іван Крилов. Вовк і ягня

Сьогодні ми маємо жорстку енергетичну війну світового олігархічного капіталу, образ якого у Біблії означено через десять рогів і сім голів. Ця «неперевершена сімка», а сьогодні це вісімка (восьмого звіра представляє Росія) фактично веде брань проти самого життя на Землі (законів рівноваги) і Агнця Божого - Ісуса Христа, який є його початком і втіленням (Об. 17,12-14).
Сливе, що війна – це продовження політики, що здійснюється лише іншими засобами. Економіка і бізнес – це теж війна, конкуренція (зіткнення інтересів) у світі обмежених і узурпованих ресурсів, і вона також є продовженням політики і владних цілей. І вже давно нема секрету в тому, що хто володарює в економіці, той царює також і в політиці.
Задамо собі питання: чого більше сьогодні в світовій ринковій інтеграції, переваг чи нееквівалентного товарообміну? До чого призводять такі міцні і «дружні» обійми?
Сьогодні майже всі сучасні ринки монополізовані і глобалізовані інтересами крупного капіталу, на цих ринках, як правило, вже давно не працюють природні ринкові регулятори (invisible hand).
Для обкрадання споживача на сучасних високо організованих ринках гласно і негласно працюють цілі каскади (пакети) різноманітних штучних регуляторів і диференціалів, таке собі енергетичне «решето», яке дозволяє крупному капіталу вести нееквівалентний обмін (війну), який і є головним фундаментом всіх економічних криз у суспільстві.
Скрізь, де має місто стихійна економіка (без чітких структур, неврівноважена) великий транснаціональний капітал знаходить проріхи, пробивається і пригнічує через систему фінансових, технічних і технологічних диференціалів («ікла капіталу»).
Пояснимо на прикладах принципи дії самих простих диференціалів, що генерують нееквівалентний обмін.
Технічний диференціал був відкритий К. Марксом. Його принцип дії полягає в тому, що технічно озброєний капітал, цебто з високою структурою виробництва,  :  у формулі 1 (ув відношенні 8:3, 7:3, 9:4 і т.д.) експлуатує чи використовує капітал з більш низькою структурою (5:4, 6:5 і т.п.).
 

(1),

де  - ціна товару;  - частина ціни, що сформована за рахунок постійного капіталу;   - змінний капітал у сфері виробництва товару;   - додана вартість, що формує приріст капіталу   у формулі:

Пояснюється це тим, що озброєння (технічне і інформаційне) у капіталу з високою структурою більш «важке»: вартість укомплектації одного робочого місця у державах ЄС досягає 40-50 тис. євро і того більш. Це дозволяє технічно і інформаційно озброєному капіталу мати більш високу продуктивність праці при більш низькій собівартості виробництва. Але реалізуються ці товари по середнім ринковим витратам, і цим самим високоструктурований капітал нав’язую середню ціну на товари, що реалізуються (збиваючи ціну). А низькоструктурований капітал вимушений вести торгівлю на ринку на межі виживання. Як що говорити мовою образних прикладів, то це можна порівняти з грою між бразильським форвардом і дворовим аматором.
Практично одночасно, частина доданої вартості, за рахунок середніх цін, перетікає у прибуток великого транснаціонального капіталу. Таким чином використовуються всі атрибути енергетичної війни, в якій технічне оснащення капіталу використовується як зброя.
Іншими словами, технічно озброєний капітал спонукає (через мінову вартість) продавати свій товар за більш низькими цінами, часто навіть в збиток собі.
Тобто крупний і структурований капітал веде війну на зовнішніх ринках і енергетично витісняє з них дрібний та середній бізнес (вдаючись дуже часто до збиття цін – к демпінгу).
В цій енергетичній війні капітал з низькою структурою, що має більш грубу і неефективну виробничу матрицю перетворення енергії  у формулі , платить крупному капіталу і піддається експлуатації.
Щоб понизити поріг (бар’єр) проникнення транснаціонального крупного капіталу на світові національні ринки ТНК придумали СОТ, яка підноситься світові як форма взаємовигідного економічного (енергетичного) співробітництва. А, фактично, це є інструментом нееквівалентного обміну, що є закріплений договором.
Для слаборозвинутих країн вступ до СОТ є актом капітуляції національної економіки, що нав’язує умови і обов’язки, як ультиматум на війні. У аналогічній ультимативній формі працює і МВФ, Світовий Банк і ін. міжнародні кредитно-фінансові установи.
Таким чином через технічний диференціал і ціновий диктат (енергетичний ультиматум) крупний транснаціональний капітал енергетично пригнічує свого супротивника (частіше всього – національний капітал) і через ціни і нееквівалентний обмін розорює і підпорядковує собі цілі держави і сектори економік світового ринку, наприклад: сільське господарство, комунальний сектор, науку, медицину, освіту, охорону навколишнього середовища тощо.
Дуже часто можна спостерігати як міжнародні кредитно-фінансові структури нав’язують (мотивують) на внутрішніх національних ринках систему диспропорцій, щоб потім цими диспропорціями «тримати в руках» області інтересів.
Механізмами впливу на регіони (острови інтересів) є дотації і субвенції, дія яких дуже часто зводиться до штучного зрощування енергетичних диспропорцій в економіці, а потім - до нав’язування свого впливу. Сьогодні це ще і багатомільярдні фінансові вливання в національну економіку для кредитування її колапсу.
Парадоксом є те, що ці вливання здійснюються через бюджет, лягаючи великим податковим тягарем на населення. Фактично вливання йдуть за рахунок народу і держави, які беруть на себе (вимушені брати) відповідальність за підтримку суспільного характеру праці у національній економіці.
Слаборозвинені країни в наслідок слабкої організації своїх ринків постійно несуть величезні енергетичні втрати, особливо у моменти великих кризових обвалів. Україна не є виключенням. Вступ її до СОТ заради інтересів великого експортно-орієнтованого капіталу фактично став актом капітуляції для своєї неструктурованої економіки, з її застарілими виробничими матрицями  ( ), робочими місцями, що технічно і інформаційно обладнанні на рівні «бабусі», що торгує на ринку, і з номенклатурною (чиновницькою) системою управління, яка скомпрометувала себе ще за часів СРСР.
Після вступу до СОТ, Україна, рано чи пізно, буде окупована іноземним капіталом (в першу чергу російським).
Сьогодні цього ще не видно у повній мірі тільки тому, що українська економіка на 70% лежить у тіні, а проникнення ТНК на український ринок ускладнюється низькою купівельною спроможністю українців, більша половина яких витрачає більше 60% своїх доходів на харчування. Таким чином непрозорість і бідність спасають поки що від уловлення.
Технологічний диференціал реалізується великим капіталом через неоднакову споживчу вартість різноманітних товарів. Наприклад, сировина і напівфабрикати, а також товари обмеженого застосування є мало привабливими для звичайного (широкого) покупця., тобто вони не володіють достатньою споживчою вартістю і мають обмежений споживчий попит, не дивлячись на високу їх собівартість.
Ці товари вимушено продаються на ринку дешевше і з меншою нормою прибутковості.
І, навпаки, усілякі товарні новинки, із-за підвищеного (ажіотажного) попиту продаються значно вище від своєї собівартості і приносять капіталу надприбуток (лихву). Тому великі ТНК , використовуючи нові технології і різноманітні новинки «жирують» на ринках, виходять на них з високотехнологічною готовою продукцією. А занижені ціни на сировину і напівфабрикати використовуються для отримання надлишкової прибутковості.
При цьому, ТНК перешкоджають проникненню новітніх технологій в країни, що розвиваються (на зразок України).
Таким чином, технологічний диференціал як і технічний диференціал є потужною енергетичною зброєю на світових ринках.
Технологічний диференціал в більшості залежить від глибини і ефективності переробки (переділу) початкової сировини і енергії у матриці   ( ). В даний час загальноприйняті шість градацій (переділів) сировини у готовому продукті. Чим вище є рівень технологічного переділу, закладеного в готову продукцію, тим вище є технологічний диференціал у цінах (тобто різниця між субстатною і міновою вартістю товару на ринку).
Насправді, створюється (в головах у людей) тільки ефект генерації нової доданої вартості за рахунок споживчих властивостей товару. І хоча надприбуток (лихва) досягається (формально) за рахунок вдосконалення виробничої матриці   і побудови більш економічних ланцюгів трансформації енергії в формулі , реальний механізм, що порушує закон вартості діє через збиття цін на безліч специфічних товарів обмереженого попиту. Фактично це відбувається шляхом перерозподілу купівельної спроможності агентів ринку (а значить і грошей) на користь усіляких новинок і привабливих властивостей товарів, що активно рекламуються і впроваджуються на ринку.
Реклама, схиляє покупця витрачати гроші на товари, що нібито мають більшу споживчу вартість. Це тільки приклад. На сучасних ринках діє безліч інших, ще більш витончених диференціалів: енергетичний, інформаційний, науково-технічний, і т.д. До цього можна додати велику кількість штучних бар’єрів, мит і регуляторів, які повсюдно порушують закон вартості (збереження енергії), і таким чином перекладають через зростання цін усі проблеми бізнесу на споживача. Усякий «гріх», всяка неправда, корупція або «наїзд» на бізнес автоматично перекладаються на ціни і гаманець споживача, який, як це не прикро визнавати, дуже часто робиться за цапа відбувала за всі прогріхи ринкової економіки, і, таким чином, стимулюється зростання цін і інфляція.
Фінансовий диференціал. Доступ до більш дешевих грошей, більш широкий вибір у джерелах фінансування, гнучкі і масштабні програми залучення фінансових ресурсів, стабільне валютне поле, розвинена мережа переливу капіталів, розгалужена система перехресного володіння активами (зрощування), підтримка розвиненого інституційного каркасу, потужне лобі і захист з боку держав і ін. дозволяють великому ТНК мати великий запас міцності у ціновій боротьбі.
Завдаючи прискорених темпів економічного розвитку крупний капітал поступово знекровлює робочі капітали своїх конкурентів, примушує їх вдаватися до неврівноваженої структури активів, і таким чином створює умови фінансової залежності.
Різниця у вартості грошей і корозії (знеціненні) капіталу на різних ринках буває настільки суттєва, що це дозволяє крупному капіталові структурованому по всіх фронтах (фінансовому, технологічному, організаційному, інформаційному) дуже ефективно «полювати» в площині економічних пропорцій на цілі ринки і державами.
У такій спосіб здійснюється перекачка енергії і «м’яса» (активів) до більш озброєних учасників боротьби, великих олігархічних ринкових утворень (ринкових хижаків). Варіантів тут може бути безліч: поглинання, банкрутство, утримання на біль низькому рівні технологічного переділу, відбирання частки ринку, перепродаж…
Слід зазначити, що вести війни за рахунок прямого насильницького відбирання енергії в останні часи стало недоцільним, оскільки дуже надовго вибиває і руйнує виробничі сили, звільнює небезпечний рух людського духу.
Наприкінці ХХ і в ХХI віці війни перешли в і іншу площину і формат, більш прихований (інколи невидимий), більш ефективний (не руйнує енергетичних виробничих матриць) і більш масштабний (глобальний характер). І тут вже приготовлений цілий арсенал («ікла»).
Це по-перше духовні війни, що готують грунт для наступної зброї. Вони реалізуються через спотворення головних моральних цінностей, формування зручних і необхідних ідеалів, і таким чином роблять людину добровільним рабом нав’язаних суспільно-економічних відносин. Інформаційні війни, що реалізуються перш за все через вдосконалення засобів стеження, управління і контролю за ринком, ресурсами і суспільною свідомістю (життям). Технічні, технологічні і фінансові війни, що закладають фундамент нееквівалентному обміну енергією між різними секторами і ринками.
Всі перелічені вище напрями (фронти) і засоби (диференціали) можливо образно порівняти с зубами і рогами хижака, за допомогою яких він полює і привласнює те, що йому не належить, тобто енергію, яку акумулювали (заробляли) інші. Звісно інколи хижаки бувають і санітарами, але здебільшого їх тягне на тих, кому добре ведеться.
ВИСНОВКИ (Тези). Агресивна природа капіталізму спонукає його до інтеграції і глобалізму. Головною функцією СОТ на сучасному світовому ринку є створення умов для проникнення ТНК на внутрішні національні ринки з метою їх перерозподілу.
Послуги МВФ і Світового банку особливо небезпечні для країн без чіткої і системної економічної моделі. Україна, ідучи на шлях активної співпраці с цими установами сьогодні, опиняється в дуже небезпечній зоні. Цей факт може поставити національну економіку під критичний вплив транснаціонального капіталу. Результатом може стати повна втрата політичної і економічної незалежності – колоніальний формат.
Сьогодні криза оголює всі основні протиріччя на ринках, і вони починають закриватися. Цей сигнал свідчить не лише про захист національних виробництв, але й про початок суворого контролю і боротьби проти нееквівалентного товарообміну – витікання енергії з внутрішніх ринків.

Чернявський С.М., інвестиційний аналітик
Чернявський М.М., аналітик з політекономії

  Економіка - це війна пропорцій.

Намагаючись зупинити кризу, врівноважити суспільство і економіку, сформулювати нові орієнтири розвитку сучасна світова спільнота все частіше звертається до пошуку непорушних основ життя на землі, йде ретельний аналіз минулого історичного досвіду, цінностей, моделей впливу на економіку і усвідомлення дійсності.